Цей підручник охоплює шість хронологічних періодів вітчизняної історії тривалістю від 1945 року до сьогодення. Кожний з них по-своєму унікальний, у кожному відбудуться доленосні події, які й досі впливають на характер і особливості суспільно-політичного процесу, соціально-економічного розвитку, становища України у світі. Курс вітчизняної історії, який ви вивчаєте в цих хронологічних межах, сприятиме вашому становленню як громадян України, її захисників від зовнішньої небезпеки, будівників її майбутнього.

Ми живемо в демократичному суспільстві. Цензури не існує, тож у засобах масової інформації представлено найрізноманітніші погляди на події та процеси сьогодення. Вам траплятимуться й фейкові новини, що з’являються під впливом ворожої пропаганди, адже у нас триває «гібридна війна». Повсякчас виникатиме проблема просіювання колосального і не завжди якісного масиву інформації з інтернету. Підручник з вітчизняної історії навчатиме вас критично ставитися до різних оцінок одного явища, однієї події, однієї особи. Важливо, щоб ви сприймали інформацію, яка стосується минулого й нерозривно пов’язана із сьогоденням, вдумливо, спираючись на цивілізаційні цінності, історичний досвід регіону, у якому живете, сімейні традиції, особистий досвід.

Значення подій 1914-1945 рр. для історичної долі України

Роздивіться фотографії. Якого історичного періоду вони стосуються? Які деталі дали змогу визначити час створення фотодокументів? Які події (явища, процеси) вони засвідчують? Пригадайте сутність цих подій чи явищ, їхні причини та наслідки. Які світлини, на вашу думку, відтворюють справжній образ епохи, а які зроблені для того, аби справити бажане враження? Чому всі вони є важливим історичним джерелом?

Прочитайте інформаційну довідку. Чим зумовлено особливе місце Другої світової війни в історичній пам’яті нашого народу? Чому тогочасні події зазнають переосмислення та історичної переоцінки? Чому їх досі використовують російські пропагандисти як інформаційний матеріал у «гібридній війні» проти України?

Під час Другої світової війни на території України знищено 714 міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл, 16,5 тис. промислових підприємств. Матеріальні втрати СРСР становлять до 40 % сукупних втрат, заподіяних усім учасникам Другої світової війни разом узятим. Матеріальні втрати України дорівнюють приблизно 40 % загальносоюзних втрат. Співвідношення цих цифр висуває Україну на сумнозвісне перше місце серед країн, які матеріально постраждали від війни.

Чисельність населення УРСР скоротилася з 41 млн 657 тис. осіб станом на червень 1941 р. до 27 млн 382 тис. на початок 1945 р., тобто на 14 млн 275 тис. Більшу частину скорочення -близько 9 млн осіб - становлять безповоротні втрати: фронтові втрати військовослужбовців, мобілізованих на території УРСР у Червону армію, втрати учасників руху Опору, втрати цивільного населення під час боїв і бомбардувань, через голодне виснаження та епідемії, від цілеспрямованого нищення окупантами військовополонених, геноциду євреїв і ромів. Частина людей, евакуйованих у східні регіони СРСР і вивезених до Німеччини, не повернулася на батьківщину.

Проаналізуйте карту, присвячену подіям першої половини 20 ст. Позмагайтеся в парах у вмінні отримувати вичерпну картографічну інформацію про кордони і факти, які їх стосуються. Прокоментуйте кожен з виявлених вами на карті фактів. Узагальніть інформацію про територіальні зміни, зумовлені найважливішими подіями доби.

Періодизація історії України другої половини 20 - початку 21 ст.

Перший період (1945-1955) увійшов у новітню історію як час повоєнної відбудови. Друга світова війна завдала величезних втрат продуктивним силам України й супроводжувалася колосальними жертвами. Одночасно її важливим наслідком стало возз’єднання українських земель, здійснене завдяки рішенням глав провідних держав антигітлерівської коаліції. З огляду на вагомий внесок України в розгром нацистської Німеччини та її союзників вона стала співзас-новницею ООН - міжнародної організації, створеної з метою збереження миру та розвитку співробітництва між народами. Економіка України відбудовувалася в надзвичайно складних умовах - внутрішніх і міжнародних. Цей процес збігся в часі з розгортанням «холодної війни» між учасниками антигітлерівської коаліції. Сталінський Радянський Союз вдався до наступальної політики в Європі та Азії, прагнучи нав’язати свій суспільно-політичний устрій і соціально-економічний лад багатьом країнам. З цією метою витрачалися величезні кошти на створення ракетно-ядерної зброї. Україна, як і в довоєнні часи, перебувала в епіцентрі сталінських репресій. Особливо жорсткого тиску зазнали західні області, які методами партизанської війни опиралися радянізації.

Другий період (1956-1964) його сучасники характеризували як відлигу посеред тоталітарної зими. З політичної сцени зійшла людина, яка тримала у своїх руках усі важелі управління, безжально розправляючись із цілими народами й наводячи жах навіть на найближче оточення. Лібералізація суспільно-політичного устрою наступниками Сталіна, так само як послаблення ідеологічних лещат і звільнення багатьох сотень тисяч в’язнів концтаборів, позитивно позначилися на економічному, національному й культурному житті України.

Третій період (1965-1984) тривав два десятиліття й увійшов до новітньої історії України як період «застою». Радянська економіка розвивалася здебільшого екстенсивним шляхом, не виходячи за межі індустріальної стадії розвитку, тоді як провідні країни світу в повоєнні десятиліття досягли вже постіндустрі-альної стадії. Унаслідок цього «економіка вугілля і сталі» відставала чимдалі більше. Системна криза російсько-радянської наддержави дедалі більше поглиблювалася через відмову Кремля від реформ. Кризові явища особливо позначалися на Україні. Тягар «холодної війни» й передусім гонка озброєнь на тлі глибокої ідеологічної кризи загрожували розпадом радянської імперії. В українському суспільстві посилювалося соціальне напруження, послідовне зросійщення України викликало дедалі потужніший опір.

Четвертий період (1985-1991) розгортався під знаком політики гласності й нового мислення. Під тиском системної кризи нове компартійно-радянське керівництво обрало курс на перебудову всіх сфер суспільно-політичного устрою і соціально-економічного життя. Замислена як «революція згори», перебудова поступово переросла в «революцію знизу». Після реалізації конституційної реформи 1988 р. центральна влада, передавши владні повноваження від партії до рад, втрачала контроль над суспільними процесами. В Україні, як і в інших регіонах СРСР, з’явилися непідконтрольні Москві «неформальні» організації, передусім Народний рух за перебудову. Перші вільні вибори до Верховної Ради УРСР у березні 1990 р. ознаменувалися якісною зміною політичної ситуації. Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет, а услід за нею - Акт проголошення незалежності України. На референдумі 1 грудня 1991 р. український народ висловився за незалежність своєї республіки.

П’ятий період (1992-2013) охоплює події та явища в суспільно-політичному й соціально-економічному житті на першому етапі існування незалежної України, коли відбувалась її трансформація з радянської на олігархічну республіку. Приватизаційні процеси, перетворення економіки командного типу на ринкову, подолання у відносинах між державою та суспільством патерналізму (так називають систему суспільних відносин, за якої представники влади поводять себе щодо решти суспільства як «батьки» щодо «дітей», а громадяни очікують від влади ухвалення рішень і сподіваних благ, не беручи на себе відповідальність за суспільний розвиток), формування громадянського суспільства, налагодження співпраці з країнами Європи й усього світу - такими були визначальні риси цього історичного періоду.

Шостий період (з 2014 р.) - це сучасність. У наші дні події в Україні вперше стали предметом постійної заінтересованості світових засобів масової інформації. Виявилося, що «холодна війна» не поставила остаточної крапки в протистоянні між Заходом і Сходом. Російська Федерація, так само як колись Радянський Союз, прагне утвердити себе впливовою наддержавою, використовуючи одержані від радянського минулого ракетно-ядерну зброю й місце в постійному складі Ради Безпеки ООН. Чимдалі більшу загрозу своїй незалежності відчувають усі країни по периметру її кордонів (за винятком КНР).

Українське суспільство прагне закріпити й відстояти стратегічні вектори економічної та політичної інтеграції з країнами Європи. Українці не бажають знову потрапити в російсько-радянську імперію, яку прагнуть відродити очіль-ники Кремля. Прихована боротьба за контроль над Україною, яка тривала від досягнення політичної незалежності, відбувається тепер у відкритій формі

«гібридної» війни. Однак у цьому цивілізаційному протистоянні ми не залишаємося наодинці з підступним ворогом. Нам допомагають демократичні держави світу, й передусім Європейський Союз і Північна Америка. У цій боротьбі зміцнюється єдність українського народу, гартується його воля до перемоги.

Як працювати з підручником

Основні історичні відомості викладено в пунктах параграфів - навчальних текстах, джерелах (уривках з документів, свідченнях очевидців, спогадах сучасників, матеріалах тогочасної преси, оцінках істориків тощо). Джерелами історичної інформації є також ілюстрації - переважно фотодокументи, плакати та карикатури, доповнені уривками з текстових джерел, а також карти.

Змістові компоненти параграфа супроводжуються запитаннями та завданнями, позначеними піктограмами

Завдання, які радимо виконувати в парах, спонукають до розмірковування, навчають порівнювати, аналізувати, робити висновки. У тих завданнях, які запропоновано виконувати в групах, здебільшого передбачено пошук відповіді на дискусійні запитання. Обговорення цих питань привчатиме прислухатися до думки інших, поважати її, бути толерантними до тих, хто не поділяє ваших поглядів. Дискусійні запитання - це ще й можливість спроектувати минуле в майбутнє, порівняти різні підходи, протилежні оцінки, що притаманне історії як науці.

З найяскравішими постатями вітчизняної історії вас знайомитиме рубрика «Особистість».

Працюючи над текстом підручника, звертайте увагу на тлумачення нових для вас слів і термінів, які подані на полях книжки. Ці слова треба вміти пояснювати та вживати їх під час відповіді.

Є в підручнику й практичні заняття. Вони містять першоджерела, які ви опрацьовуватимете самостійно, вдосконалюючи вміння та навички.

З’ясувати, чи добре засвоєно матеріал параграфа, вам допоможуть запитання та завдання рубрики «Перевірте, чого навчилися». А підсумкові запитання «Перевірте, чого навчилися з теми» можна використовувати як на уроках узагальнення, так і під час тематичної контрольної роботи.

Цікавого вам навчання!

Це матеріал з підручника Історія України 11 клас Власов (профільний рівень)